Я хотів би бачити УМХ як потужний центр спільного молодіжного життя,-о.Олександр, новий духівник УМХ
Надіслано root January 30 2012 19:27:30

UMH LogoІнтерв'ю з о. Олександром Чумаковим, новопризначеним духівником Львівської міської організації «Українська молодь – Христові». 

- Христос рождається!

- Славімо Його!

- Отче Олександре, хоча офіційно Ви стали духівником Львівської міської організації «Українська молодь – Христові» буквально щойно - 27 січня, Ви вже декілька тижнів досить тісно співпрацюєте. Чи можна сказати, що Ви вже достатньо добре знаєте цю організацію?

- Напевно, ні. Для того, щоб познайомитися з такою організацією, як УМХ, потрібно багато часу. Вчора я сидів в кімнатці-архіві та переглядав альбоми з фотографіями 1990-91-го років. 1991-ий рік особливо близький мені, бо ми по-різному, але пліч-о-пліч стояли з тодішніми УМХ-івцями в Ченстохові на VI Всесвітньому дні молоді. На заклик Папи Івана Павла II я привіз з далекої Одеси понад 600 людей. Ми стояли разом і молилися з УМХ. Я дивився в юні обличчя тих людей, які сьогодні стали яскравими та відомими політиками, бізнесменами, суспільними лідерами, громадськими діячами. Я зрозумів, що це не історія, це – сьогоднішній день УМХ, вони нікуди не зникли. Тому познайомитися з УМХ – це не тільки познайомитись з тією організацією, яка сьогодні збирається на вул. Пекарській, 13, але охопити серцем усіх приналежних до великої історії УМХ. І тоді, безумовно, треба сягнути до джерела – того моменту, коли під керівництвом Митрополита Андрея, слуги Божого і святителя землі нашої перший раз зібралася молодь України для Христа.


Деталі новини

Інтерв'ю з о. Олександром Чумаковим, новопризначеним духівником Львівської міської організації «Українська молодь – Христові». 

- Христос рождається!

- Славімо Його!

- Отче Олександре, хоча офіційно Ви стали духівником Львівської міської організації «Українська молодь – Христові» буквально щойно - 27 січня, Ви вже декілька тижнів досить тісно співпрацюєте. Чи можна сказати, що Ви вже достатньо добре знаєте цю організацію?

- Напевно, ні. Для того, щоб познайомитися з такою організацією, як УМХ, потрібно багато часу. Вчора я сидів в кімнатці-архіві та переглядав альбоми з фотографіями 1990-91-го років. 1991-ий рік особливо близький мені, бо ми по-різному, але пліч-о-пліч стояли з тодішніми УМХ-івцями в Ченстохові на VI Всесвітньому дні молоді. На заклик Папи Івана Павла II я привіз з далекої Одеси понад 600 людей. Ми стояли разом і молилися з УМХ. Я дивився в юні обличчя тих людей, які сьогодні стали яскравими та відомими політиками, бізнесменами, суспільними лідерами, громадськими діячами. Я зрозумів, що це не історія, це – сьогоднішній день УМХ, вони нікуди не зникли. Тому познайомитися з УМХ – це не тільки познайомитись з тією організацією, яка сьогодні збирається на вул. Пекарській, 13, але охопити серцем усіх приналежних до великої історії УМХ. І тоді, безумовно, треба сягнути до джерела – того моменту, коли під керівництвом Митрополита Андрея, слуги Божого і святителя землі нашої перший раз зібралася молодь України для Христа.

Я точно можу сказати, що люблю цю організацію. Напевно так діє благословення Владики, яке я отримав – відчуваю себе готовим покласти життя за своїх овець. Кажу про це обережно, без тріумфалізму, але рішуче. Я приймаю УМХівську молодь – дівчат і хлопців – з сяючими очима як тих, хто довірений мені Господом.

UMH 7- На Вашу думку, якою є місія цієї організації? Розумію, що важко передати бачення її засновника – Митрополита Андрея, але все ж таки його позицію можна відчитати. Чим би в ідеалі мала бути Українська молодь – Христові?

- Передусім у задумі Митрополита Андрея бачу, що УМХ повинна бути школою для тих, хто покликаний будувати «рідну хату», тим, про що він говорив у своїй праці «Як будувати рідну хату». Школою для молоді, яка повертає собі християнські українські цінності і традиції, по-новому вчиться бути по-українськи християнською і по-християнськи українською. Водночас УМХ, на думку Митрополита Андрея, є потужною силою для того, щоб покликати молодий люд Божий, народ український, українську молодь до єдності у величній справі побудови на нашій землі – підкреслю – на нашій землі – Царства Божого і відкритості до Його правд. Це головна місія УМХ – навчитися жити відповідно до правд Божих і через це утвердити на нашій землі відблиск Божого Царства, по-новому створюючи у собі Церкву Христову такою, якою ми її приймали у Володимировому хрещенні. Це амбітне завдання, яке, здається, на сьогоднішній день в організації дещо занедбане.

UMH 2- Чи це глобальне завдання, про яке Ви говорите, може виконати організація? Чи не мав би це бути скоріше якийсь молодіжний рух?

- Я думаю, що як і будь-який шлях починається з першого кроку, а велике дерево починається із зернятка, так і молодіжний рух повинен початися від УМХ як окремої організації. Вона повинна бути отим зернятком, з якого проростає новина – це по-перще. По-друге, все те, що я говорив про місію, водночас є закликом до поширення молодіжної солідарності, створення в Україні єдиного молодіжного простору із християнським забарвленням – відновлення єдиного молодіжного християнського простору, який по-іншому називається Церква. І так само, як маленька спільнота апостолів створила нову цивілізацію, так, на думку митрополита Андрея, яка, я вірю, натхненна Божим Духом, УМХ є покликаною до відновлення духовного середовища в Україні, духовності української цивілізації.

- В такому випадку чого бракує? Може видатися, що це зернятко ще занадто слабке, незважаючи на те, що минуло понад 20 років від часу відновлення УМХ. Ми дуже добре пам’ятаємо ці великі зрушення початку 90-х років. Чому сьогодні УМХ – це досить невелика група молодих людей? Чому нема руху в напрямку творення в Церкві такого цілісного явища?

 - УМХ починалося як потужний рух. На стадіоні, коли був з’їзд УМХ, зібралося 40 тисяч людей із запаленими серцями, які відгукувалися на заклик Христовий, на заклик Церкви. Єпископи, Патріарх, священики, монахи і монахині – всі були в єдиному пориві. До сьогоднішнього дня всі зберігають у своєму серці як святиню те глибоке зворушення, що залишилося з того часу. Питання, на мою думку, треба ставити таким чином: «Що сталося, що УМХ поволі втратило свої позиції?». З одного боку, - це не зовсім втрата позиції. УМХ було потужним вибухом, що породив при українських парафіях міцний громадський рух. Так само виникали суспільні організації на зразок УМХ і це відкрило для християнської молоді дійсність суспільного життя.

UMH 4З іншого боку, сталося те, що й з нашою країною. На початку 90-х, коли ми були визволеними з радянського концтабору романтиками, всі били себе в груди і клялися перед Богом, що не зрадимо тих первісних ідеалів і не занапастимо себе за гроші Іуди – за ці срібняки, які редукують наші задуми до рівня економічної доцільності і перетворюють суспільних діячів, покликаних творити людську спільноту любові, на звичайних споживачів, які накопичують гроші, на бізнесменів у найгіршому сенсі цього слова – у споживацькому.

Сталося те саме, що й з усією країною. Сьогодні більшість політиків, які приходять до Верховної Ради, міської ради або обласної ради – це люди, які отримали первинний імпульс до політики саме тоді, коли по-новому зароджувалось УМХ і, правду кажучи, вони були захоплені своїми мріями, хотіли служити своїй нації, людству. Що сьогодні трапилося з політиками? Які гасла вони б не кричали, як би не били себе в груди, називаючи себе патріотами, але кожен з них дбає про свою кишеню. Заради того забуває про те слово – солідарність із малими цього світу.

UMH 5Так само сталось, як я бачу, і з тою частиною УМХ, яка була покликана бути лідерами, будівничими, архітекторами цієї спільноти. Це природна річ – є родина – вона хоче їсти, ростуть діти – їх потрібно забезпечувати. У виборі між первісним ідеалом і необхідністю придбати меблі для житла переважають меблі. Чи це є добре чи зле – ніяк. Воно так є. Гірше – коли та перевага починає руйнувати тіло первісної любові. Саме в цьому і є відповідь на питання – не вистачає вірності, отого запалу, готовності жертвувати собою заради того, щоб виконати початкову місію.

- Ті високі ідеали, про які Ви говорите – чи це не є ідеали виключно християнські, Божі? Це не стосується лише УМХ, але частина наших молодіжних організацій, які, без сумніву, мали християнське коріння, в певний момент почали ставати громадськими організаціями. Чи це нормальний процес, чи не мали б ці організації, в тому числі УМХ по-новому себе задекларувати, що вони є церковною організацією? Не в тому сенсі, що ми підпорядковуємося якимось ієрархічним структурам, а в тому, що належимо до спільноти Церкви і служимо спільноті Церкви?

UMH 3- Ваше питання дуже близьке до моїх роздумів про те, куди зникла сила нашої молоді, яка дає молоді можливість бути лідером, очолювати процес. Здається, що ця сила залишила молодь тоді, коли молоді люди відмовилися від пошуку власного світогляду. Якщо Ви уважно подивитесь – зрозумієте, що світогляд – це щось таке, чого нема ані в політиків, ані в політичних партій, а молодь боїться, навіть сміється над можливістю мати свій світогляд або виробляти спільний світогляд, який би об’єднував. Чому я про це говорю? Тому, що від початку УМХ – це організація, яка дбає саме про наявність світогляду – спільного, церковного, християнського, коли людина знає, на чому ми стоїмо і не можемо інакше, за яке бачення світу і його перспективи я навіть можу покласти життя, яка ідея лежить в основі всіх моїх життєвих звершень. І той світогляд, безумовно, є церковним, світоглядом воскреслого Христа, нескінченного буття і жертовної любові.

UMH 10Де народжуються в найгіршому сенсі оті громадські організації без обличчя – формальні організації? Саме там, де люди об’єднуються, не маючи світогляду. Вони або створюють т.зв. рекреаційне поле, щоб гарно відпочити разом, або стається щось гірше – вони декларують, що будуть здійснювати вчинки милосердя, а займаються розподілом гуманітарної допомоги. Розумієте, тут ціла виразка, яка точить душу людей і нищить спільноту – відсутність власного обличчя, яке б дозволило побачити іншу людину і домовлятися з нею, відсутність спільної думки, спільних цінностей і, врешті, відсутність спільного блага. А на думку Митрополита Шептицього, саме це повинно було б стати фундаментом спільноти УМХ, не мрії про милосердя, яке замінюється розподілом гуманітарної допомоги, не спроби підмінити пророщування людської свідомості серед підлітків, юнаків, замість чого будуються зали для спортсменів-качків. І це теж декларується як певний розвиток особистості – однобокий, сумнівний розвиток. Треба вертатися до джерел, по-новому творити свідомість, і вона повинна бути церковною, а організація мусить повернутися до церковного лона.

- Понад рік я особисто спілкуюся з Львіською міською організацією «Українська молодь – Христові» і бачу, що цим хлопцям і дівчатам залежить на своїй організації, вони люблять її. Я бачу їхні старання. Вони намагаються регулярно організовувати цікаві зустрічі, дуже регулярно інформують про свої заходи на сайтах, в соціальних мережах і так далі. Водночас на зустрічі, присвячені тематиці сім’ї, стосункам між людьми, духовності, приходить 15-30 людей. Якщо ж якась організація чи те ж саме УМХ організовує забаву, то тут бачимо десятки, може й сотні людей. Чому так? Чому ці намагання не мають такого успіху? Чи, можливо, достатньо того, що є?

UMH 8Думаю, що для мене ще нерозгаданий момент відсутності достойного головування. Гіркота, яка на сьогоднішній день оселилась в моїй свідомості, пов’язана саме з тим, що я дійсно бачу організацію, яка складається з пречудових юнаків і дівчат, які готові відгукуватися на заклики, готові щось робити, віддавати свій час, свою енергію, життя задля того, щоб світ став більш добрим, мирним, об’єднаним. Водночас вони не мають достойних провідників. Мають організаторів певних процесів, але організатор – ще не провідник. Провідник – це людина, яка йде першою і перевершує усіх у тій самопосвяті, в тій жертовній любові, яка має запал.  Людина, яка, як порив вітру, веде за собою і ніколи не відступає, не зраджує своєї сутності. Безумовно, є величезні проблеми. Я бачу, що інколи молодь, яка збирається, очікує яскравої думки, яскравого слова, новини, а замість того отримує певні вже напрацьовані формальні стереотипи. Хочеться чогось більшого, іншого, і коли воно з’являється, миттєво народжується творча енергія. На жаль, як я побачив за час нашого спілкування – не досить часто відбуваються такі моменти і, по-друге, - дуже важлива річ – здається, що в УМХ згас місійний дух, згасло бажання притягувати і ділитися своїми відкриттями, своїм серцем, своїми думками, світоглядом з іншими своїми ровесниками. Та спільнота, яку я бачу, трохи замкнулася, живе в своєму щасливому дитинстві, хоч давно вони вже не є 15-17 – річними, а 23-24 – річними і дорослішають, а нових людей – юних нема. Вони не почувають себе комфортно в цьому середовищі – мені молодь прямо сказала – в дорослому середовищі людей, які продовжують жити у дитинстві. Це згасання місійного духу, бажання йти і проголошувати, яке народжується тільки там, де сходить Дух Божий, де є Церква, є ще одним наслідком того, що існує відчуття, ніби спільнота трохи віддалилася від живого церковного життя, від живого церковного спілкування, бо мати Літургію один раз на місяць – цього абсолютно недостатньо. Організовувати клуб дослідників Божого слова один раз на тиждень – теж не досить, щоб жити церковним життям, а тим паче, щоб воно породжувало місійний дух, дух життя і благої новини.
 
- Сьогодні ми не можемо оминути ситуацію, яка склалася – є певне непорозуміння, конфлікт – скажімо так, між Львівською міською організацією УМХ та міською владою, депутатським корпусом. Конфлікт безпосередньо стосується приміщень, які використовуються УМХ. Як Ви бачите цю ситуацію і як з неї вийти так, щоб було добре?

UMH 9- По-перше, я відразу хочу дуже рішуче заявити, що не бачу конфлікту організації з міською адміністрацією і депутатським корпусом. Організація не є в конфлікті. Є результат певної неузгодженості і недолугості з двох боків. Ситуація могла бути повністю вирішеною вже давно, якщо б обидві сторони керувалися добрими намірами і дивилися б в один бік спільного блага. Тобто йдеться про неузгодженість дій лідерської команди і тої частини депутатського корпусу, яка більше дбає про осягнення своїх інтересів – це перше. Друге – це свідчить, що організація мусить різко інтенсифікувати своє життя. Те, що я вже говорив щодо місійності, переусвідомлення своєї місії, свого покликання, мети і завдань. Організація мусить оновитися, мусить по-новому скласти свої плани в перспективі церковного бачення, оновлення свого церковного, християнського світогляду, оновлення своєї сутності.     

Організація, якою я її бачу сьогодні, є живою, вона в стані здійснити цю працю. Вона вже живе тим і тільки треба не перешкоджати молоді і не перекривати їй шлях до власного саморегулювання.

UMH 8jpg- І насамкінець – як би Ви хотіли бачити УМХ у Львові через 3 роки.

- Я хотів би бачити УМХ як потужний центр спільного молодіжного життя, який поєднує, координує безліч християнських молодіжних організацій, кожна з яких має своє неповторне обличчя, а УМХ є тим стовбуром, від якого відходять галузки із зеленим листям, з плодами, з отою красою, яка означає вируюче життя. УМХ як позначка і джерело солідарності єдиного молодіжного християнського простору у Львові і в Україні.

- Щиро дякую, дай Боже, щоб так було.

© Розмовляв о. Ростислав Пендюк, голова Комісії у справах молоді УГКЦ