Смак перемоги. Вечір історичних реалій
Надіслано rice July 04 2012 16:15:27

Другий день перебування “умхівських говерлянтів” на сарепті втихомирив гірські пристрасті, а захід сонця сфокусував погляд на страшних сторінках історії. Фільм режисера Фолькера Шлендорфа “Дев’ятий день” оповідає про виживання, чи то існування, люксембурзьких католицьких священиків у концтаборі Дахау. Мимоволі пригадався Аушвіц-Біркенау (один з найбільших нацистських концтаборів 1940-1945 рр.), де ґрунт і стіни просякнуті наскрізь атмосферою загальної катастрофи людської гідності, де приміщення перетворилось у музей з моторошними експонатами без секретів: тисячі окулярів, жмутки волосся, рештки посуду, одягу, смутні світлини з людськими постатями (купками костей, обтягнутих шкірою, і тлінною присутністю духу), документи… Порожнеча. Присутність страху. Збуджена уява. Розпорошена свідомість. Стрибок у небуття, до стану відсутності…


Деталі новини

Смак перемоги. Вечір історичних реалій

Другий день перебування “умхівських говерлянтів” на сарепті втихомирив гірські пристрасті, а захід сонця сфокусував погляд на страшних сторінках історії. Фільм режисера Фолькера Шлендорфа “Дев’ятий день” оповідає про виживання, чи то існування, люксембурзьких католицьких священиків у концтаборі Дахау. Мимоволі пригадався Аушвіц-Біркенау (один з найбільших нацистських концтаборів 1940-1945 рр.), де ґрунт і стіни просякнуті наскрізь атмосферою загальної катастрофи людської гідності, де приміщення перетворилось у музей з моторошними експонатами без секретів: тисячі окулярів, жмутки волосся, рештки посуду, одягу, смутні світлини з людськими постатями (купками костей, обтягнутих шкірою, і тлінною присутністю духу), документи… Порожнеча. Присутність страху. Збуджена уява. Розпорошена свідомість. Стрибок у небуття, до стану відсутності…

“Дахау. Там немає Бога” – репліка одного з героїв фільму, лаконічний опис місця доживання і смерті.

Анрі Кремер – люксембурзький священик-в’язень, головний герой фільму. Вдома на нього чекає сім’я – брат (посол у Парижі) та вагітна сестра. Гебхардт – керівник місцевого органу Гестапо,  “юда” у костюмі і краватці. На Анрі несподівано хлюпає свіжа вода з глека і з’являється шматок свіжого хліба на тарілці – він має право на маленьку відпустку на дев’ять днів для того, щоб переконати Люксембурзького єпископа співпрацювати з Націонал-соціалістичною робітничою партією Німеччини на чолі з А.Гітлером. Мета зрозуміла – зрада Церкві, відступ від принципів і догм християнського віросповідання на користь гітлерівських планів. Тут і загострюється внутрішній протест: зберегти ознаки людяності чи впасти ниць, обличчям у багнюку? Самопожертва чи самореалізація? Суперечності, як набридливі мухи, зненацька обсіли голову отця Анрі. Проте це миттєве. Пастору вдалося сказати “ні!” легкому майбутньому, ба більше, дійти до кінця і не піддатися спокусі. Сила волі, підживлювана постійною молитвою і вірою у Боже спасіння (“… віддайтесь молитві, відчуйте Св. Духа у собі” – єпископ Філіп.), рятує від занепаду і розкладу священичу свідомість: Анрі відмовляється від запропонованої братом лінії втечі, і залишається служити Богу, Церкві, зрештою, державі.

Недовіра і підозри канули у небуття: Анрі прийняли до скромної трапези засуджені концтабору. І причастилися вони Хлібом і Вином під звуки веселої німецької пісні. І очистилися серця їхні і помисли для спасіння душі.

В’язень №25639 уникнув смерті, тоді як 50% священиків загинули у концтаборі Дахау. І сльози котилися по щоках…солоні і гіркі.

Оксана Андрійчук, УМХ