О. Ансельм Ґрюн: «Бажаю, щоб слід кожного з вас зробив щасливим Україну»

(Нотатки про візит о. Ансельма Ґрюна до Львова)

 17 лютого до Львова із триденним візитом завітав о. Ансельм Ґрюн з Німеччини, монах-бенедиктинець, християнський письменник, психоаналітик, духовний провідник, реколектант, автор бестселерів. Однією з ланок насиченої програми візиту о. Ґрюна стала зустріч із громадою міста та наука на тему: «Сенс життя, як віднайти шлях до власної сутності, відкрити свою місію у цьому світі?» Зустріч відбулася в храмі Пресвятої Євхаристії (Домініканському соборі) й тривала з 19:00 до 21:00. На початку о. Ансельм виголосив своє слово до численної кількості присутніх у храмі, потім охоче відповідав на запитання, які найбільше турбують людей, а вкінці уділив отцівське благословення для всіх, хто завітав на зустріч.

У своїй науці отець проголосив такі основні аспекти.

Сенс життя. «Сотворимо людину» (Бут. 1; 26-27)

Кожна людина – образ Божий. Отці Церкви навчають, що потрібно прийняти цей образ і намагатися реалізувати його якнайкраще. Як віднайти цей образ в собі? Якщо сядемо в тиші і почнемо пізнавати, тоді відкриємо подобу Божу.

Жоден не здатний реалізувати образ Божий. Наше завдання – пізнавати й наближатися до нього. Коли запитуємо в тих, у кого не склалося життя, чому воно не склалося, виявляємо, що вони не змогли реалізувати подобу Божу.

Депресії є наслідком уявлень людини про саму себе: в недооцінці чи, навпаки, досконалості.

Шляхи, як прийти до сумісності з власним образом:

І. Побудувати предковічну вежу. Якщо хочеш будувати вежу, сядь і розміркуй про середники (Лк. 14; 28-30). Вежа – це людина. Середниками є здібності, таланти, історія нашого життя з усіма упадками та проблемами.

ІІ. Залишити свій неповторний слід на цій землі. «Цей слід творить світ». Важливим є промінь світла, який людина залишає при зустрічі з іншими. Військо 10000 проти 20000 повинне творити мир (Лк.14; 31-33).

Ми повинні усвідомлювати, що не дамо собі ради зі своїми помилками самі, а тільки втратимо енергію, сили.

Ісус каже з ворогів зробити друзів, а друзі приведуть нас до Бога. (Лк. 6; 27-36).

Наприклад, християни нервуються через страх, просять Ісуса позбавити їх страху. Якщо постійно боротися – страх буде ще сильнішим. Зі страхом потрібно спілкуватися – зробити з нього свого приятеля. Маємо страх зробити помилки чи нам властиві надмірні очікування – бути захопленням для інших. Коли виникає почуття страху, ми повинні запитати себе, від кого очікуємо похвали.

Християни хвилюються стосовно відчуття заздрості. Заздрість не потрібно пригнічувати, а спілкуватися з заздрістю. Заздрість запрошує прийняти себе, як я є.

Те, що створює нам в житті проблеми – наш шлях до нас самих.

Шлях до власної сутності. «Царство Небесне у вас!» (Лк. 17; 20-21)

Коли віруючі мають проблеми – треба заглянути у свою власну глибину.

Цей шлях провадить нас крізь вир вулкану.

Містики повчають – Бог мешкає у просторі тиші.

Маємо 5 способів занурення в самих себе. Там, де мешкає Бог ми:

І. Вільні від влади людей, очікувань, думок людей про нас.

ІІ. Зцілені, спасенні і цілковиті. В світі ми перебуваємо під тиском зранень, а всередині нас – простір Бога.

ІІІ. Первісно сотворені, автентичні. Часто ми живемо тим, чого від нас вимагають. Тоді маємо повторювати слова Ісуса після Воскресіння: «Я є сам».

ІV. Чисті та ясні. Багато людей тим, що вони чинять, чинять тиск самі на себе. Наше завдання – не карати себе за провини, а прориватися всередину.

Марія Непорочно Зачата – образ відкупленої людини. Через Марію – живе Ісус і немає доступу провинам.

V. Перебуваємо вдома – там, де живе таємниця Бога в нас. Кожна Свята Літургія провадить нас всередину себе. Через Святе Причастя Христос входить в нас і відкриває нам цей простір. Усі свята Літургійного року хочуть нас запровадити туди. Шлях Літургійного року – терапевтичний шлях.

Кожне свято має безпосередній зв’язок з нами.

Місія християнина в цьому світі. «Ви – світло світу» (Мт. 5; 14). 

Християнин – набагато ширше, аніж кружляння довкола себе.

Кожна людина має свою місію в цьому світі. Ісус посилає нас у цей світ. Яка особиста місія кожного з нас? Кожен може залишити промінь сяйва Ісуса там, де перебуває.

Важливим є символ світла. Ісус каже: «Я – Світло світу» (Ів. 8; 12). У Нагірній проповіді Ісус промовляє: «Ви – світло світу… Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5; 14-16), наголошуючи на важливості кожної окремої особи та її діяльності в світі.

В Євангелії від Луки читаємо: «Світло тіла – око» (Мт. 6; 22), це особливо помітно на стареньких людях, які зберігають Cвітло Боже всередині себе.

Всередині себе ми є:

І. Царі та цариці. Кожен з нас є паном над собою і не повинен дозволяти іншим втручатися до себе.

ІІ. Пророки та пророчиці. Кожен з нас є словом. У кожному відображається щось інше. Кожен – неповторний. Через кожного Бог промовляє щось окреме до світу.

ІІІ. Священики. Кожен з нас є оберегом святості. Ми покликані берегти святе, освячувати світ.

Отже,

що є сенсом мого життя?

Сенс – щоб жити своєю власною сутністю, неповторним образом Бога. Закарбувати свій власний образ;

для чого Ісус посилає мене?

Ісус посилає учнів зціляти недужих. Наше завдання – лікувати людей. Не терапевтичним шляхом, а любов’ю. Ісус посилає учнів зцілювати прокажених – тих, які не можуть прийняти самих себе. Ми повинні приймати кожного. Ісус посилає учнів виганяти демонів – неправильні образи Бога і самих себе. Ми повинні говорити людям правду про них самих і вказувати людям шлях до Бога. Ісус посилає учнів воскрешати померлих. Ми маємо пробудити людей до радості, там, де завмерло життя.

Запитання до о. Ансельма Грюна лунали звідусіль і стосувались найрізноманітніших проблем та сфер життя.

Про прощення:

«Нам важливо до кінця пробачити людину, якщо цього не вчинимо, залишимося зв’язаними з нею».

Про померлих: 

«Ми повинні зберігати гарні стосунки з нашими померлими. Не плакати та не сумувати за ними, а зберігати з ними тісний зв’язок за допомогою молитви». 

Про сновидіння:

«Коли не можемо заснути, спитаймо в Бога, чого Він бажає від нас».

Про критику:

«Часто в критиці я бачу страх самого критика».

Про футбол:

«Я не є професійним гравцем. Люблю спостерігати. Якщо грати якусь гру – то повноцінно».

Наприкінці зустрічі о. Ансельм Ґрюн побажав всім присутнім віднайти свою власну цінність і закарбувати образ Бога в своєму житті, щоб слід кожної окремої людини зробив щасливим Україну та щоб кожен був благословенний у цьому світі.

(с) Галина Калинська-Корчук