До 90-річчя утворення літературної групи «Лоґос». Українські письменники-католики

news: szeptyckyj_12_lystiw.jpgУ 2011-ому році минає 90 років, як у Львові утворилася літературна група під назвою «Лоґос». Це була група молодих українських письменників, котрі після перезви Українських визвольних змагань, об’єднавши зусилля, ставили собі за мету активізувати занепале в Галичині літературно-культурне життя, очевидно, додержуючи засад і принципів українського католицизму.

Діяльність «лоґосівців» можна умовно поділити на два періоди: перший – друге десятиліття минулого століття і другий – третє десятиліття до «Золотого вересня» 1939 р., коли-то всі патріотичні організації, установи, газети, журнали були заборонені визволителями зі Сходу, і Галичину, згідно з т. зв. Пактом Молотова-Рібентропа окупувала Совіцька армія. «Лоґосівці» першого періоду гуртувалися навколо журналу «Поступ» (1920-1930), «лоґосівці» другого періоду – навколо журналу «Дзвони» (1930-1939).

Серед «лоґосівців», котрі згуртувалися навколо «Поступу» особливо «засвітилися» дві особистості – Григор Лужницький (1903-1990) і Василь Мельник (псевд. Василь Лімниченко, 1899-1949), а також Орест Петрійчук (псевд. Олександр Мох, 1910-1975) – з 1920 по 1930 рр. редактор журналу «Поступ», засновник і власник видавництва «Добра книжка», з 1932 по 1939 рр. редактор журналу «Світло і тінь». Саме на «лоґосівський» період, тобто на двадцяті роки, припадає формування письменницького світогляду Григора Лужницького, пропагування християнських морально-етичних засад у його письменницькій творчості, зокрема, в драматургії. Знаковим у цьому жанрі є його п’єса «Посол до Бога», в якій цим послом є святий Йосафат, а основним персонажем – роз’єднана тодішня Українська Церква, що опинилася під польським католицизмом і російським православ’ям. В цьому творі на увагу заслуговує діалог між двома відомими постатями – проуніївським Вельямином Рутським і православним Мелетієм Смотрицьким про життєздатність і розвиток «унійного руху». Підкреслюється, що унійна справа не має належної підтримки ні серед католицького польського населення, ні в сенаті, ні навіть серед значної частини польського католицького духовенства, не говорячи вже про противників Унії, серед яких провідними були князь К. Острозький і патріарх Теофан, «до якого вступ мають лише москалі». В творі наводяться й такі сентенції, які актуальні й тепер уже в незалежній нашій державі. Рутський запитує Мелетія: «А що варта православна Москва без православної України? Що вартує політичний союз без духовного?» Дійсно, нічого вартий політичний союз, навіть із Харківськими угодами Росії й України, якщо духовний союз шкутильгає, тому Кирил Гундяєв відвідує Україну, несучи ідею «Руского міра». Які актуальні й обґрунтовані слова Рутського в цій п’єсі Григора Лужницького? Ще й сьогодні ведеться боротьба за духовний простір України.

news: Luzhnytskyi.jpgХристиянською тематикою просякнута й поезія Григора Лужницького. В своєму вірші «Сумнів» він звертається до Христа словами: «Мабуть, до Тебе не дійду я, Христе, // Такий важкий, такий болючий шлях!» Хоча й сумнів не залишає його, далі вловлюємо нотки рішучого оптимізму: «І йду, бо мушу йти, // Твій Голос чую, Христе, // На безпросвітньому далекому шляху. // В очах дрижить мереживо імлисте, // А я іду й паду, й знова паду – о Христе // Чи я дійду?» Син почесного крилошанина Львівської архиєпархії, проф. Богословської академії, відомого дослідника історії Церкви Леоніда Лужницького (1869-1964), Григор Лужницький стояв біля витоків «Лоґосу», поклавши на свої плечі нелегку ношу – оживити літературно-культурне життя в Галичині на християнських засадах католицизму. Якщо творчість Г. Лужницького пронизана здебільшого декадентськими, песимістичними настроями (наприклад, збірка поезій «Вечірні смутки», 1924), то творчість другого, який також стояв у витоках «Лоґосу», духовної особи – священика Василя Мельника (1899-1949), що прибрав собі псевдонім Василь Лімниченко, дещо іншої настроєвості. Його вірші, а з’явилось декілька збірок, як «З війни» (1920), «Хуртовина» (1921), «Клонюсь» (1926), «Дзвонять дзвони» (1933) високого ідейно-патріотичного змісту, навіяні пафосом Українських визвольних змагань і гіркотою їх поразки були в ті часи «еліксиром» для підняття та зміцнення патріотичного духу широкої читацької аудиторії, зокрема, серед селянської молоді, згуртованої в читальнях «Просвіти», які були майже в кожному селі. Поезія Лімниченка в своїй основі мала фольклорний характер і тому її легко сприймали широкі народні маси – від простого селянина й робітника до небайдужого інтелігента як на селі, так і в місті.

В тридцятих роках на позиції «лnews: Osyp.jpgоґосівського» напряму стали такі відом і особистості як Наталена Королева, Ірина Гузар-Монцібович, Роман Дурбак, о. Осип Лещук, Йосип Годунько та ін. Щоправда, це був час, коли естафету «Поступу» перейняв журнал «Дзвони» (1931-1939). Особливо плідним у цій групі був о. Осип Лещук (1894-1949), котрий залишив великий свій письменницький і творчий доробок, в якому, крім богословських праць, значне місце посідають короткі прозові твори у вигляді новел, деякі з них передруковуються й сьогодні, як, наприклад, «Ганя» (новелу нещодавно надруковано в часописі «Місіонар»). Його життєвим кредом були два слова: Бог і Вітчизна. Причину поразки наших Визвольних змагань і національної руїни о. Осип Лещук вбачав у відсутності в нас національно-патріотичної еліти, в егоїзмі та отаманії. Називаючи це явище «гидрою, що шматувала і трощить наші ідеали». Очевидно, він стояв на позиціях В. Липинського, який, усупереч поглядам М. Грушевського, вважав, що рушійною силою в формуванні є не народні маси (за М. Грушевським), а національно-патріотична провідна верства суспільства, яка здатна підняти та повести ці народні маси до формування держави. Тут можна погодитися з сентенціями двох персонажів п’єси німецького драматурга Бертольда Брехта «Життя Галілея», що «нещасна та країна, яка не має героїв» або «нещасна та країна, яка потребує героїв».

О. Осип Лещук наголошував, що національну свідомість нашого народу можна піднести та скріпити за допомогою високоморальної, духовної та патріотичної літератури, тому-то він у «своїх писаннях» підносить на висоту гасло «Бог і Вітчизна». А це гасло відгукувалося в мільйонах сердець ще так недавно збайдужілого українського населення Галичини, особливо збайдужілого після поразки Визвольних змагань.

Закінчилося земне життя о. Осипа Лещука трагічно: його закатовано 28 серпня 1989 р. у сталінській в’язниці поблизу Полтави. Відійшов у вічність на 56-ому році життя письменник, богослов, ерудит (освіту здобував у Відні, Перемишлі, Львові), патріот. О. Осипа Лещука було закатовано передусім за незламність духу і відданість Українській Католицькій Церкві.

Нехай ця скромна замітка послужить пам’яткою про подвижницьку працю «лоґосівців» , котрі стали тим каталізатором, що підніс на вищий рівень планку нашої національної свідомості, об’єднали український народ в ім’я побудови справді української України на основі високих моральних і національних цінностей.

 

Галина Калинська-Корчук

Коментарі
#1 | unilogin December 19 2011 03:50:58
Случайные афоризмы:
Грибы - они разные... Один тебя порно другой - кино покажет.
Основной закон химии: Горячая колба порно онлайн также как и холодная.
Человек рожден для счастья, даже порно фото зачат по глупости.
Додати коментар
Будь ласка, увійдіть на сайт під власним логіном для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь ласка, увійдіть під власним логіном або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
- Управа 2011-2012
- Управа 2010-2011
- «УМХ»івці батьки та діти зустрілися на родинній вечірці від «УМХ»
- Політична комунікація як елемент демократії
- День пам’яті та примирення – найкращий спосіб вшанування жертв
Календар УМХ
Facebook
Опитування
Чи виконує організація УМХ свої цілі

Так. Повністю!!
Так. Повністю!!
20% [1 Голос]

Так. Але можна багато що покращити.
Так. Але можна багато що покращити.
20% [1 Голос]

Не дуже. Але є надія на краще.
Не дуже. Але є надія на краще.
60% [3 Голосів]

На жаль, ні ...
На жаль, ні ...
0% [0 Голосів]

Голосів: 5
Для участі в опитуваннях Ви повинні увійти або зареєструватися
Розпочато: 08/04/2009 16:28
Завершено: 29/11/2010 21:21
INSERT command denied to user '244432_phpfusion'@'185.176.43.51' for table 'fusion_online'
Зараз на сайті
- Гостей: 0

- Користувачів: 0

- Всього користувачів: 36,920
- Новий користувач: excomudhhoki
Завантажено за 0.15 сек. 546,675 унікальних відвідувачів