Від тупості чи відсутності уваги падає найважливіше...

Ян Кетлер

Що для нас танець? Різновид пластики, момент абстрагування від звичного руху, можливість виразити глибинний внутрішній емоційний світ чи спробувати злитися з танцем, перейти в нього, ба більше, стати його відображенням, зіграти його “роль” так, аби не виникало жодних питань, заперечень чи спростувань?

Майстерність танцю – в поєднанні усіх цих складових і створенні невербальної живої картини з акцентуванням потрібного долями тактів. А ще цілий спектр емоцій (пристрасть, ненависть, чутливість, запал і т.д.), що органічно переливаються одна в одну, накладаються і розпорошуються на дрібні частки, залишаючи ейфорійний туман. 

Кінострічка “Кохай і танцюй” Брюса Парраморе поглиблює межі розуміння танцю. Він (танець) постає причиною зародження стійкішого та тривалішого емоційного стану, що проходить усі етапи власної еволюції, - кохання. Це досить вдало зіграли блондинка-журналістка Ханя та хлопець Войтек, що, у вільний від важкої роботи час, танцює для власного задоволення, не виділяється галантністю чи манірністю у поведінці, а, навпаки, не приховує складної структури характеру.

Сюжет фільму ілюструє сучасному українському глядачеві конкурсне танцювальне змагання European Dance Show, режисером-постановником якого є дуже відомий у минулому польський танцівник, а тепер хореограф і просто суперечлива особистість Ян Кетлер. В інтерв’ю Ян першим ставить запитання самому собі: “Хто ви насправді?”, - що для Хані – журналістки і дочки Яна, видається двозначним, адже вона не лише зацікавлена у написанні правдивої статті, але й вперше зустрічається з батьком віч-на-віч. В Яна увесь час рояться думки про колишню сім’ю, дочку, яку він залишив, і яку тепер хотів би повернути.

“Хотів би я зрозуміти, чи був би кращою людиною?”, - роздумує вголос хореограф. Б. Парраморе доводить цю лінію внутрішньої боротьби до бажаного для чутливого глядача happy endy (гадаю, ця ідея була центральною в побудові сюжету): Ян Кетлер повертає “втрачену” дочку, Войтек перемагає у конкурсному змаганні, але заради кохання залишає фінальний виступ у шоу, а Ханя пише чудову реалістичну статтю про батька та відмовляється від шлюбу з нелюбом-стоматологом. Усі задоволені, любов торжествує, глядач на останньому кадрі, можливо, пускає сльозу, вмотивовано посміхається, злегка протягується у м’якому кріслі і поринає у споглядальних відчуттях...

Оксана Андрійчук