Процес малювання ікони – це також молитва.

IMG 0015 Процес малювання ікони – це також молитва.

Ігор Юрій

5 квітня 2012 р. Б. в осередку спільноти «Українська молодь – Христові» усі охочі мали нагоду поспілкуватись із митцем, знаному через ікони, написаними… на звичайних камінцях! Гість з радістю поділився деякими секретами своєї роботи, розповів, яку роль відіграє ікона у житті християнина, пояснив присутнім історичний контекст та символіку іконопису: як потрібно сприймати ікону, як «відчитувати» те, що у ній закладено.

Ігор Юрій – нестандартна і багатогранна особистість. Бо як же ще назвати людину, яка поєднує фахові знання з богослов’я, сакрального мистецтва, комп’ютерного дизайну і навіть кулінарії? Так, наш гість навчався у Духовній Семінарії, у Львівській національній академії мистецтв на кафедрі сакрального мистецтва, у комп’ютерній академії «ШАГ» за напрямком «Дизайн», а також здобув ще й фах кухаря. Крім того, Ігор займається активною громадською діяльністю: свого часу провадив доброчинну діяльність у Канаді, тепер викладає на курсах комп’ютерної грамоти і англійської мови у парафіяльних школах для дітей. Ну і, власне, те, що стало темою цих духовних бесід, – Ігор малює прекрасні ікони на каменях. Його витвори вже встигли потрапити до більш ніж п’ятнадцяти країн світу.

Символіка: «читаємо» ікону

Власне, розпочав гість з історичного контексту та розуміння суті ікони. Не раз доводиться чути навіть від християн, що традиційні ікони надто нереалістичні, що святі на іконах надто несхожі на живих людей, що у їхніх ликах мало, так би мовити, людяності. Звісно, адже наше око, здебільшого, тішать просто красиві людські обличчя, а лики на іконах далеко не завжди відповідають стандартним уявленням про красу людини. І все ж, як і чому склалася саме така традиція малювати ікони?

У пошуках відповіді можемо пригадати історію. Подивімось, наприклад, на давні єгипетські зображення - ми побачимо ту саму нереалістичність і непропорційність. Чому так? Спробуймо пригадати побут і спосіб життя давніх єгиптян. Річ у тім, що в Єгипті потойбічне ставили набагато вище за земне, існування людини на землі сприймалось не більш, ніж підготовка до життя загробного. І, наскільки пригадуємо, те, чим займалися єгиптяни протягом життя, – це будівництво пірамід, тобто усипалень для фараонів, їхнього почту, друзів, слуг… Так, ті самі піраміди, які так облюбували туристи, – це, по суті… цвинтар! Таке світобачення відобразилося і в єгипетських традиційних зображеннях – мало фізичних, позбавлених багатьох анатомічних деталей, зі спрощеністю рис людського обличчя. Людське тіло було неважливим, другорядним, на перше місце  ставились інші речі, які передавались через символи у зображенні.

Як противага Стародавньому Єгипту – антична культура, для якої центром життя було земне. Древні греки вважали, що потрібно жити «тут і зараз», насолоджуватися земним існуванням, брати від життя усе. У них активно розвивалася наука, культура, мистецтво – тобто все земне. Загробне життя їх мало цікавило. І, якщо ми поглянемо на давньогрецькі зображення  - побачимо насамперед досконалість людської тілобудови, гармонію душі і тіла. Символів у цих зображеннях і скульптурах дуже мало, а якщо символізм і з’являється, то належить лише до фізичного виміру.

У першому столітті зароджується християнство, яке набуло найбільшого поширення спочатку саме на «постантичних» теренах. Християнство активно протиставлялося гедонізму, який панував у світі стародавніх греків та римлян, проголошувало біблійні цінності, які здебільшого суперечили цінностям античним. Перші десятиріччя серед християн навіть було заборонено зображати будь-що на давньогрецький манер. З іншого боку, на початках зародження християнство зазнавало страшних гонінь з боку влади. Тому перші християни, щоб уникнути переслідувань, придумали свою мову символів, про які ми знаємо і сьогодні: хрест, рибка, голуб, око… Символи, які створювались для контакту між «своїми», водночас залишалися незрозумілими для сторонніх.

IMG 0003

Попри утиски, християнство активно розвивалося і поширювалося. І дійшло до того, що у 313 р. імператор Костянтин проголосив християнство державною релігією. Це дало і свої негативні наслідки: через часто насильницьке нав’язування релігії з’явилося дуже багато неофітів, які не зрозуміли до кінця її суті. І, маючи нечітке поняття про християнство, «новоспечені» віруючі почали трактувати деякі його аспекти на свій манер. Наприклад, можновладці зловживали атрибутикою, розшиваючи свій одяг символікою, образами Христа та святих, обожнювали ікони, підносячи їх до рівня ідолів тощо. Тому, за словами брата Ігоря, і виникло іконоборство, яке намагалося якось це зупинити. Певної згоди вдалося досягти на Соборі святих отців, де ікону було проголошено зв’язком з Богом і святими, але аж ніяк не об’єктом поклонінь. Хоча і сьогодні є багато людей, які вважають ікону чимось магічним, чудодійним, сприймають її десь на межі з езотерикою: ікона, та й не лише вона – церковні атрибути, освячені речі – все це нерідко сприймається як ідол, як об’єкт поклоніння, як щось «позитивно заряджене», виступає не символом зв’язку з Богом, а самоціллю. За словами брата Ігоря, проблема у тому, що і ми теж отримуємо віросповідання «за замовчуванням», і не завжди його розуміємо. От і маємо, що християнство у сучасному світі нерідко перемішується з езотерикою, і з язичницькими традиціями. Тут, як казав папа Іван Павло II, потрібна «нова євангелізація» – кожному необхідно по-новому подивитись на християнство, зрозуміти, ким же ми є.

На початку розвитку іконопису не було як таких образів Христа і Богородиці. Малювали алегоричні образи: наприклад, один з них – Христос як добрий пастир. Ікони часто були наративними, «розповідними» – вони ілюстрували епізоди зі Святого Письма. У час, коли дуже мало людей вміли читати, це було необхідним, через такі ікони неписьменні могли зрозуміти, про що ж ішлося у певному уривку Святого Письма.

Традиційно в іконі ніколи не акцентувався фізичний аспект, вона завжди прагнула передати щосьIMG 0007 більше, щось поза земним виміром. Які лики ми переважно бачимо на іконах? Неприродно великі очі, тонкий довгий ніс, вузький маленький рот, гострі вилиці, великі вуха, високе чоло, неприродний землистий колір обличчя… Це все має велику символіку: великі очі і вуха – більше споглядати і слухати, маленький рот – менше говорити. Водночас, очі, як дзеркало душі, саме через очі ми передаємо наші почуття, емоції, настрій. Худе вилицювате обличчя і тонкий ніс – як символ стриманості у їжі, високе чоло – постійні роздуми. Коли святих зображують у повен зріст – можемо зауважити, що їх постать завжди трохи непропорційно витягнута вгору. Це, знову ж, можна трактувати і як символ посту й стриманості у їжі, і стремління вгору, і навіть символічне позначення через постать святого свічки - «світла для світу».

Власне, нерідко ми плутаємо ікону і образ. Якщо ікона – це, власне, канонічне зображення Христа, Богородиці, святих, зорієнтоване більше на духовний вимір, то образ являє собою замилування фізичною стороною, символізму у ньому значно менше, образ реалістичний. У Церкві існують і різні традиції написання ікон. Традиція іконописання, визнана канонічною в Католицькій Церкві, походить з Візантійської Імперії (східна частина Римської Імперії), де іконопис розвивався у традиції символізму. Натомість у Західній Імперії, яка постійно потерпала від набігів варварів, розвиток іконопису розвивався по-іншому: митці почали малювати ікони за своїми уявленнями, часто із наголосом на фізичній красі. Особливо яскраво це проявилось в епоху Відродження, коли краса людського тіла знову вийшла на передній план. У таких зображеннях нерідко відображались уявлення певної епохи про красу, тенденції моди, стиль образотворчого мистецтва… Хоча, знову ж, навіть така ікона далеко не завжди позбавлена символізму.

Камінь придорожній став каменем наріжним…

Як же воно – бути іконописцем? У чому суть цього мистецтва, чого вимагає написання ікони? Гість охоче поділився таємницями своєї діяльності.

Ігор малює з дитинства. Ікони на камінцях почав писати ще під час навчання в семінарії. Спочатку була ідея малювати на дереві; однак, за словами Ігоря, це дуже витратна справа, адже і деревина як матеріал дорога, і потребує додаткової обробки, бо дерево «живе», воно має здатність вбирати вологу, деформуватися… У той час фінансове становище не давало змоги займатися такою діяльністю. «І я думав над хоч якимось способом зробити дешевше, але не менш символічно», – каже Ігор.

Ідея писати на камінцях в Ігоря з’явилась, коли він побачив в одного семінариста камінець із намальованою фломастером іконою Христа. Ікона у камені довговічна, адже камінь не нищиться так швидко, як дерево. Камінь – не органічний, як дошка, на якій пишуть ікони, його достатньо заґрунтувати – і може стояти тисячу років. У Верхньому Синьовидному Ігор збирає звичайне річкове каміння-пісковик. Він його вимиває, ґрунтує – і все. Та й ціна кам’яної ікони набагато менша, ніж дерев’яної: якщо в галереї дерев’яна ікона коштує 8 тис. грн., то ікона на камінці – приблизно 150-200 грн.

До форми кожного камінця Ігор підбирає окремий сюжет. Ігор лише обтесує низ, щоб такий камінець можна було поставити на горизонтальну поверхню. «Її на стіну не повісиш, але дуже багато людей, які сидять в офісі і над чимось працюють, можуть поставити її, наприклад, біля комп’ютера, – каже Ігор. – Ти бачиш ту ікону, вона дивиться на тебе, а ти на неї, – і ти вже не можеш робити якісь капості. Я, наприклад, через те, що в мене вдома є ці ікони, не можу навіть якогось кривого слова сказати, мені незручно… Це спосіб облагородити місце, за яким ти працюєш».

Більшість ікон Ігоря базується на каноні, але водночас кожна з них має щось своє – залежно від настрою, в якому автор творив ікону. Так, митець може експериментувати з кольорами, але загалом він залишається вірним традиції. При розписі найбільше уваги приділяє саме ликам та рукам.

«Деколи люди експериментують з іконами, шукають чогось нового, нових форм – і це виглядає потворно, не приносить внутрішнього спокою…» – каже Ігор. За його словами, немає нічого поганого у творчих пошуках іконописців, у їх експериментах з кольором і формою. Але митець не повинен забувати, що ікона – це насамперед символ зв’язку з Богом і святими. Як би зображене не тішило наше око, якщо за цією красою нічого немає – це вже не ікона… «Реалістично – це трохи нудно. Так, воно гарно, мило, але… Якщо за цим нічого не стоїть, тільки такі сентиментальності – це щонайменше нецікаво».

«Є і така цікава ідея – спробувати писати ікони кожному з нас. Якщо охрещені – можна спробувати! Це навіть цікавіше – ніде не вчитися, тому що, якщо ви вчитесь, вам дуже сильно задають рамки… Але якщо ви вже бачили ікони і ви пробуєте передати свої почуття – це дуже гарно. Нехай не зовсім правильно і за каноном».

P. S. Переглянути роботи митця ви можете в галереї «ІконАрт», яка знаходиться по вул. Вірменській, 26 (біля «Дзиґи»).

(c) Катя Судин, кандидат в дійсні члени ЛМГО "Українська молодь - Христові"

Коментарі
#1 | maryana April 19 2012 19:14:01
Була на цих духовних бесідах, було цікаво- багато нового дізналась про зображення ікон. А ікони на камінцях насправді дуже красиві.)
Додати коментар
Будь ласка, увійдіть на сайт під власним логіном для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь ласка, увійдіть під власним логіном або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
- Управа 2011-2012
- Управа 2010-2011
- «УМХ»івці батьки та діти зустрілися на родинній вечірці від «УМХ»
- Політична комунікація як елемент демократії
- День пам’яті та примирення – найкращий спосіб вшанування жертв
Календар УМХ
Facebook
Опитування
Чи виконує організація УМХ свої цілі

Так. Повністю!!
Так. Повністю!!
20% [1 Голос]

Так. Але можна багато що покращити.
Так. Але можна багато що покращити.
20% [1 Голос]

Не дуже. Але є надія на краще.
Не дуже. Але є надія на краще.
60% [3 Голосів]

На жаль, ні ...
На жаль, ні ...
0% [0 Голосів]

Голосів: 5
Для участі в опитуваннях Ви повинні увійти або зареєструватися
Розпочато: 08/04/2009 16:28
Завершено: 29/11/2010 21:21
INSERT command denied to user '244432_phpfusion'@'185.176.43.51' for table 'fusion_online'
Зараз на сайті
- Гостей: 0

- Користувачів: 0

- Всього користувачів: 36,920
- Новий користувач: excomudhhoki
Завантажено за 0.14 сек. 546,691 унікальних відвідувачів