"Духовні бесіди про важливе для Тебе!(Бт 2-3)"-репортаж з духовних бесід в УМХ

DSCN1937 15 березня 2012 р.Б. в осередку організації ЛМГО «Українська молодь – Христові» відбулися цікаві духовні науки. Для чого Бог сотворив нас, людей? Яким було життя в Едемі, і головне – чому Адам і Єва, такі щасливі у Раю, втратили цю благодать? І як сьогодні кожному з нас можна віднайти зворотний шлях до Раю? На ці питання всі охочі мали нагоду отримати відповідь разом з  о. Андрієм Корчагіним, священиком храму Святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Отець Андрій – випускник Львівської Духовної Семінарії. Після закінчення навчання три роки життя присвятив Святоюрській молоді: відродив діяльність осередку, згуртував молодих людей, організував проведення духовних наук. Зараз о. Андрій служить у храмі, що знаходиться по вул. Щурата, де також провадить роботу з молоддю – школярами та студентами.

Насамперед отець нагадав, як важливо кожній людині, яка вважає себе християнином, читати Святе Письмо. Біблія – це не просто книга, історична чи художня. Це насамперед Слово Боже, через яке Господь промовляє до кожного з нас. Читання Святого Письма – це, по суті, розмова з Богом. «Коли ми молимось, ми тільки говоримо, говоримо, говоримо... І, здебільшого, – як егоїсти – тільки просимо. Бо ми – егоїсти, на жаль... Але і Господь не раз хоче до нас щось промовити! Дуже важливо просто брати Святе Письмо, коли маєш вдома вільних п'ятнадцять хвилин, відкрити якийсь маленький уривок, прочитати і подумати собі: що Ісус конкретно мені хоче сказати?»

У другій главі книги Буття ми читаємо про історію створення першого чоловіка. Навіщо Бог творить людину? «Бог є Любов. Коли любиш когось, ти не думаєш про себе. Ти тільки думаєш про ту особу, яку любиш, до якої є спрямовані почуття твого серця. І ти хочеш для тієї особи зробити і віддати їй все, жити для неї, приносити їй радість, щастя... Бог є Любов – і Він не хоче замикатися в собі, Бог хоче ділитися цією любов'ю з кимсь іншим. І тому творить Він прекрасний світ, Всесвіт: небо, землю, зорі, птаство, звірину... І, як вершину творіння, як щось найкраще, Бог творить людину – подібну до себе, творить її для того, щоб вона була щасливою, щоб вона раділа своїм життям».

Так Бог творить Адама. Однак, побачивши, що Адам сумує, бо не може знайти собі підтримки серед усього розмаїття Божого творіння, Господь з Адамового ребра творить для нього допомогу – першу жінку - Єву. «Нормально є, що сьогодні, коли ви є молоді, ви прагнете бути коханими, любити, щоб вас любили. Це цілком нормальні людські почуття. Тому що Бог творить людину чоловіком і жінкою». В історії створення Єви ми бачимо Божу любов до людини, що Богові ніколи до нас не є байдуже, Він піклується про нас, постійно думає, як нам допомогти, шукає різні шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми. Йому важливо, щоб ми були щасливі. І найважливіше – Він пам'ятає, що справжнє щастя для людини – це спасіння, Небесна Батьківщина... «І тому ми тут на землі, коли ми живемо, пам'ятаймо: як би важко не було, Господь ніколи від нас не відвертається. Він біля нас, тільки треба завжди відчути Його реальну присутність у нашому житті». Насправді Бог чує наші прохання і бачить наші потреби, Йому не байдуже, в яких умовах ми живемо, чого прагнемо. Але найважливіше для Бога – це стан нашої душі. І Богу не байдуже навіть до наших матеріальних забаганок – головне, аби вони не стали для нас ідолами.

Що ж відбувається далі у Райському Саду? Змій прокрадається в Едем – і спокушає людей, намовляє порушити обіцянку, дану Богові. «Пам'ятаймо: коли людина вступає в діалог з сатаною, – майже завжди програє. Каже Ісус, що диявол – це батько брехні. І тому найперше звертаюся до вас, дівчата. Зараз дуже багато слуг сатани у світі, та й у Львові теж. Це, наприклад, ворожки, які вдягаються у гарний український стрій, запалюють свічку, ззаду яких стоять гарні ікони. Які ворожать, або й не ворожать, але ти приходиш – і вони все розказують про тебе. Пам'ятайте, що це діалог з сатаною, жодна «бабка» не є від Бога». Як переважно відбувається ворожба, і які наслідки вона за собою тягне? «Люди, які йдуть до ворожки, що здебільшого чують від неї? Вона каже їм якусь часткову правду про минуле, бо ж диявол знає наше життя, щось про теперішнє, про якісь проблеми... Вона каже, наприклад: «Тобі поробила та і та», – і тоді у серці людини з'являється недовіра, а також злоба і ненависть на ту людину. Дуже часто ворожка говорить на когось з родини, сусідів, на близьких людей, тоді не раз до кінця життя у стосунках тих людей панує диявол... Що означає саме слово «диявол»? У перекладі з давньогрецької – «той, що роз'єднує», тобто той, що приносить чвари, розколи, непорозуміння. Йому багато не треба! Йому тільки роз'єднати. Йому тільки засіяти сумніви, недовіру... І людина вже нещаслива». Тому, вступаючи в діалог з темними силами, зокрема через ворожіння та інші окультні практики, пам'ятаймо, що ми в будь-якому випадку програємо. Як свідчить статистика, багато людей, які практикують схожі речі, можуть згодом стати психічно хворими чи звести рахунки з життям, бо людина не витримує зв'язку зі світом темряви. У Старому Завіті людей, які вдавалися до будь-якої форми ворожіння, відразу мали карати на смерть – такою страшною була кара за контакт зі злом.

Власне, що і трапилось в Райському саду: Єва розпочала діалог з лукавим – і піддалася на його вмовляння, на спокусу пізнати для себе добро і зло, стати «такою, як Бог». Однак якою ж була ціна такого пізнання! «Крім добра, людина нічого не знала. Вона знала тільки Бога, щастя, радість. Коли грішить, споживаючи цей плід, переступає Божу заповідь, Божий закон. Тоді пізнає, що таке зло. І втрачає в ту мить своє щастя». Адам і Єва раптово усвідомлюють, що вони нагі, і шиють собі одяг з фігового листя. Вони відчувають сором перед Богом, ховаються від Нього, уникають зустрічі з Творцем... Вони втрачають Божу благодать.

Що чинить людина після гріхопадіння? Адам звинувачує Єву, яка дала йому плід, і навіть Бога за те, що дав йому Єву. Єва ж звинувачує змія. Можливо, якби людина сказала: «Боже, це я зробив, прости мені!» – хід історії був би зовсім іншим? Однак ні Адам, ні Єва не визнали своєї провини. І вони втратили Небо, втратили благодать. Людина потрапляє на землю, де відтепер мусить важко працювати, щоб вижити. Так було колись, так є і зараз: ми все життя важко працюємо, щоб забезпечити себе їжею, одягом, дахом над головою, щоб виростити наших дітей. І головне прокляття, яке падає на людину, – вона стає смертною. Після завершення наших днів на землі тіло повернеться у порох, з якого і було створене. Однак гине лише тіло: душа потрапляє на Суд Божий, на якому кожен з нас муситиме дати відповідь за кожен гріх і за кожну провину. До того ж, гріх дуже псує людині життя ще тут, на землі. Наслідки первородного гріха – хвороби, страждання, ненависть, злоба, біль і смерть. Господь вчить, що за наші праведні вчинки благословлятимуть нас до тисячного покоління. А за гріхи батьків страждають діти до четвертого, а не раз – і до сьомого коліна. «На Жовківщині народилася дівчина без рук – розповідає о. Андрій. – І її дідусь відразу зрозумів, чому. В часи Радянського Союзу він був завзятим комуністом. І одного разу, проходячи повз фігуру Матері Божої, обрубав їй руки... І не покаявся. Роки минули, десятиліття минули. І тут через стільки часу онука народжується без рук... Він відразу пригадав це і навіть публічно, по телебаченню, визнав, що, напевно, таке сталось через його давній гріх». Однак ми завжди можемо покаятися за наші гріхи і відпокутувати трьома головними добрими ділами: молитвою, постом, милостинею. «Милостиня – це є, іншими словами, діло милосердя щодо іншої людини. Це нормальна щира усмішка, це тепле слово, це відвідати хворого чи ув'язненого, це допомога людині відповідно до її потреб».

DSCN1947

У Таїнстві хрещення, як тільки священик охрестить дитину, він відразу обвиває її у крижмо, тобто у велике біле полотно, яке символізує одежу Божого синівства, свідчення того, що ми стаємо дітьми Отця Небесного, що ми належимо до дітей Світла. «Всі ми маємо цей одяг. Ми виростаємо і, на превеликий жаль, починаємо грішити. Маленькі гріхи його забруднюють, великі гріхи – рвуть... Але, знову ж, Господь приходить на землю й Ісус дарує нам Святу Церкву. І у Церкві дарує святу тайну покаяння, сповіді». У сповіді Бог відновлює одяг нашої душі: чистить забруднене і зашиває розірване, надає сяйва через тайну Пресвятої Євхаристії, Святого Причастя, яке ми споживаємо. Від тяжких гріхів ще залишаються рубці, хоча через святу сповідь Бог і знищує наш гріх, але ми маємо за нього ще відпокутувати – молитвою, постом, добрими ділами. Бо лише з чистою душею маємо право увійти до Божого Царства. «Ніщо нечисте не може увійти в Царство Небесне», – каже нам Ісус.

Однак лукавий чигає на кожному кроці й так і норовить втягнути нас у гріхи... «Дам вам добру пораду, – говорить отець Андрій. – Що диявол є, треба знати. Що він хитрий, що він злий, що він нас ненавидить. Більше на ньому зациклюватись не рекомендую... Погляд серця, розуму, очей повинен бути завжди спрямований на доброго Ісуса. Тоді все буде в порядку. Якщо ми дивимось на любов, ми черпаємо з любові і живемо любов'ю. Тому що ми думаємо про любов, про милосердя, про щось світле! Якщо ми дивимось на світло – бачимо світло. Якщо ж ми дивимось на темряву – то бачимо темряву». Не думаймо про диявола чи про спілкування з ним. Зосередьмося на спілкуванні з Ісусом, запитаймо себе: а чи достатньо я спілкуюся з Ним? Мало? Значить, треба більше!

Зараз час Великого посту. Багато молодих людей сприймає його зі смутком, бо доводиться відмовлятись від стількох приємних речей... «Навпаки, для християнської молоді - це величезна радість. Це час радості для душі, яка є в тілі, і для душі, яка вже поза тілом. Церква у часі посту багато молиться за померлих, для них це велика радість і допомога. Для нас велика радість: ми постимо, молимось, робимо добрі діла... Банальна річ – у часі посту ми від чогось відрікаємось: від любові до Ісуса, щоб присмирити свої тілесні пристрасті, щоб показати самим собі, що ми тут, на землі, є гостями... Тому ми відмовляємось від того, що ми любимо найбільше». Це не обов'язково лише традиційна відмова від споживання скоромної їжі. Ми звільняємось від того, що нас може робити залежними. Для когось це розваги, для когось – комп'ютерні ігри чи Інтернет, для когось – навіть звичайна кава... І, пересиливши себе і відрікшись на час посту від наших тілесних пристрастей, ми особливо радісно зустрічаємо Великдень, Воскресіння Христа для нас стає справжнім тріумфом.

«Що би я хотів сказати вам на завершення: ви молоді, ви прагнете щастя – і це нормально. І Бог вас любить, Він хоче зробити вас щасливими. Пам'ятайте: на землі досконалого щастя ніколи ніде не знайдете, як би ви тут добре не почувались. Бог буде допомагати, Бог буде любити, Божу підтримку і присутність відчуватимете у своєму житті – і будете щасливі по-людськи! Але пам'ятайте, що справжнє щастя нас чекає у вічності. Вузькою є стежка до Неба, розлогою і широкою є дорога до пекла – це слова Ісуса. Зараз для вас найважливіше – втримати свою чистоту. Щоб ваше серце належало Ісусові. Радійте своєю молодістю, живіть, зустрічайтеся разом, збирайтесь на каву, проводьте табори, організовуйте танці – це все нормально! Але будьте християнами... Християн дуже видно! Це вирізнятися з-поміж того натовпу DSCN1956грішників, які навіть є хрещеними, але не є християнами. Бути християнином – означає просто свідчити свою віру у власному житті. Тут нічого складного немає. Коли п'ятниця, я на дискотеку не йду, бо у моїй церкві  - це піст. Коли неділя – я йду до церкви. Я молюся, я сповідаюся, причащаюся. Я не соромлюся, проходячи біля храму, перехреститися... Тут не йде мова про те, католик чи православний. Йдеться про інше: християнин – чи поганин?»

«Царство Боже дається силою. Там нас чекає справжня радість, блаженство і щастя. І тому заохочую, щоб ми наше життя не змарнували, а змарнувати дуже легко. Це як гроші витратити: маєш щось там в кулаку, пішов десь за вечір просадив – і все, голий-босий, без нічого. Але коли ти заощаджуєш кожну гривні, бо хочеш щось купити, воно дається важко... Так само, якщо хочемо бути благословенними тут на землі, щоб зійшло благословення Отця Небесного, мусимо працювати для того... Виконувати Заповіді Божі, любити Бога, молитися, допомагати людям, творити добро. І таким чином, добре діло до доброго діла... настає час – і це благословення розливається, бо ми вже дозріли для того, щоб його прийняти».

(с) Катя Судин, кандидат в члени ЛМГО "Українська молодь - Христові"

Джерело: http://umx.org.ua/

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, увійдіть на сайт під власним логіном для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь ласка, увійдіть під власним логіном або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
- Управа 2011-2012
- Управа 2010-2011
- «УМХ»івці батьки та діти зустрілися на родинній вечірці від «УМХ»
- Політична комунікація як елемент демократії
- День пам’яті та примирення – найкращий спосіб вшанування жертв
Календар УМХ
Facebook
Опитування
Чи виконує організація УМХ свої цілі

Так. Повністю!!
Так. Повністю!!
20% [1 Голос]

Так. Але можна багато що покращити.
Так. Але можна багато що покращити.
20% [1 Голос]

Не дуже. Але є надія на краще.
Не дуже. Але є надія на краще.
60% [3 Голосів]

На жаль, ні ...
На жаль, ні ...
0% [0 Голосів]

Голосів: 5
Для участі в опитуваннях Ви повинні увійти або зареєструватися
Розпочато: 08/04/2009 16:28
Завершено: 29/11/2010 21:21
INSERT command denied to user '244432_phpfusion'@'185.176.43.51' for table 'fusion_online'
Зараз на сайті
- Гостей: 0

- Користувачів: 0

- Всього користувачів: 36,920
- Новий користувач: excomudhhoki
Завантажено за 0.11 сек. 546,967 унікальних відвідувачів