"Ключі до Царства Божого" - реколекції в Уневі, щоденник №1

DSC 0102Ключі до Царства Божого

(нотатки Іри Демків з реколекцій в Уневі 9-11 березня 2012 р.Б.)

 

П'ятниця, 9 березня 2012 р.Б., вечір

Зрада своєї унікальності є зрадою тої місії, заради якої ми прийшли у світ. В здійсненні своєї унікальності ми знаходимо відблиск неба.

***

 

 

П'ятниця, 9 березня 2012 р. Б., приблизно 00:00
Коли входиш у мовчанку, знаєш, що не можна спілкуватись з оточуючими. Чомусь відразу дуже хочеться вилити свої думки на папір. Пишучи свої роздуми, людина веде діалог із собою, або ж це до неї, через неї саму промовляє Бог. Тоді єдиним співрозмовником є потік твоїх думок. Якщо мовчанка проходить в ім'я Бога, то ти стараєшся приймати для себе тільки добрі думки. Тоді починається така внутрішня дискусія. Ти створюєш у собі міні-суд, де судять думки. Кожній з них висуваються обвинувачення у неправдивості, у недійсності, у неправильності та шкідливості. У кожної з них є адвокат, який виправдовує її, і є той, хто проти неї. А ти, як суддя, слухаєш їхню суперечку, і маєш вирішити, яку з підсудних стратити, а яку - помилувати. Коли істина обвинувачує брехню, то в підсудної завжди є вірний адвокат, хитрий і розумний, який може ще й правду в очах всіх спростувати.

А інколи аргументи обох сторін здаються рівнозначними, і суддя відкладає слухання на потім, на колись там. Але все одно нам доведеться до цього повернутися, все одно треба буде вибрати,
DSC 0261

прийняти цю думку, цей факт, це правило, чи викинути зі своєї голови.

Це справді так, нам щохвилини пропонують безліч думок, Господь -  з одного боку, Сатана – з іншого; щомиті у душі відбувається суд. Ми самі обираємо свої думки, тому будьмо уважними і відповідальними суддями. Бо будь-які наші дії починаються саме з цього етапу.

Під час мовчання хочеться, щоб у голові вирували тільки Божі думки, щоб вони були ясними і настирливими, щоб вони, як роздратований рій, летіли за мною, і одна за одною жалили в самісіньке серце, щоб залишали там солодку отруту спокою і покори.

***

Субота, 10 березня 2012 р.Б., обід

То чому ж ми стараємося бути будь-ким , крім себе, чому?

Я думаю, що часто просто не розуміємо, хто ми. Важко бути тим, кого ти не бачиш, не чуєш і не знаєш.

Ми вивчаємо мови, історію, математику, фізику, анатомію, ми досліджуємо космос, ми виводимо нові сорти рослин, породи тварин, ми вже навіть клонуємо людей, ми дослідили кожен нанометр простору, знаємо швидкість світла, густоту повітря, структуру волосся та багато-багато іншого. Але ми забули про одну «дрібничку» - пізнати себе, зрозуміти, вивчити свою душу, знайти унікальність в собі.

Ми часто хочемо побудувати багатоповерхівку на фундаменті з піску, глини та сміття. Найгірше те, що і робимо це, вкладаємо безліч сил, матеріалів у цю будівлю, використовуємо найкращу цеглу, найдорожчі вікна, всі новинки науково-технічного прогресу. А потім, щоб прикрасити цю вежу, замовляємо найоригінальніший, ефектний декор. Деякий час все стоїть, люди ходять і милуються цим витвором. Там оселяються люди, до них приїжджають гості, все чудово.

Але за декілька дощових днів той фундамент, який ми побудували швидко, бо хотіли приступити до цікавіших деталей, на який витратили мало коштів, бо він і так знаходиться у землі, його ззовні не видно, розмило водою. Зруйнована вся краса, постраждали люди, які жили в домі, і даремно витрачені наші зусилля.

Не в те ми час і гроші вкладаємо, не на тому свою увагу зосереджуємо, треба фундамент будувати міцний, незламний. А для цього потрібно детально дослідити землю, на якій буде стояти дім, вивчити всі її якості та особливості.

Доки ми не пізнаємо себе, доки не будемо знати, що і в якому місці  покласти, що в яку шухлядку сховати, а що взагалі викинути, ми накидаємо туди всього, а потім у тому безладі і не знайдемо нічого.

Кожен з нас унікальний і особливий настільки, що інколи аж дивуєшся, як у Бога тільки вистачило фантазії на таку кількість людей. Немає двох однакових у світі, навіть близнюки різні: хтось вищий на міліметр, хтось більше любить сир ніж ковбасу, а хтось - навпаки. В одній родині, де дітей виховують однаково, виростають зовсім різні люди.

DSC05387

У нас може не бути багатьох речей, яких би нам хотілося: густого волосся, пухких губ, довгих ніг, у декого взагалі може не бути ніг, гарного голосу, таланту красномовства, схильності до вивчення мов, акуратності. Але є одне єдине, чого від нас ніхто не відбере, чого ми ніколи не втратимо, - це наша унікальність. Це той Божий дар, який маємо всі, його треба тільки побачити в собі, прийняти і не відпускати. Ми часто шукаємо у собі щось спільне з іншими, а треба знайти саме те, що відрізняє нас від більшості. На цій основі ми можемо побудувати саме своє життя, бо те, що відрізняє нас від всіх, дає нам право називати Себе Собою.

***

Субота, 10 березня 2012 р.Б.

Ми завжди вибираємо найсимпатичніших, тих, які нічого від нас не вимагають.

Ми не любимо несимпатичних, грішників, які заблукали, бо вони є живим звинуваченням того, що ми не робимо нічого, щоб врятувати таких людей, вони нужденні, а ми їх бридимося.

***

Сповідь – це не прийом у психотерапевта, священик не вирішить наших проблем, і не виправить за нас наші гріхи.

***

Нічого не можуть зробити тільки мертві. Тому як би ми не виправдовували свою бездіяльність, це лише прояв нашої слабкості.

***

DSC05521Унікальність – це Божий дар. Християнство, віра - це також прояв унікальності. Прийняти її заважає страх. Я боюся цього, бо у нехристиянському суспільстві мене не зрозуміють. Тому прийняти її – це своєрідний подвиг для мене. Поки не зроблю його, не стану собою, не зможу бути на 100% з Богом. Доки я не буду собою, не зможу стати правдивим членом спільноти. Адже людина без лиця, тобто ніхто не може бути з кимсь, бо той, з ким вона начебто буде, просто не побачить її. То ж не будьмо свідомо робити з себе невидимок.

***

Неділя, 11 березня 2012 р.Б.

Царське завдання для кожного з нас – бути надійним для надійного Бога.

Повнота царства є там, де є воскреслий Христос.

Всі ми покликані до Царства Божого, яке починається з шувениці. Треба померти, щоб отримати життя вічне, піти на ризик.

Християнство – це суцільний ризик, тому людям так важко іноді прийняти його повністю.

Єдина Божа воля, яка заповідається Царством, – слухай.

Будь відкритий назустріч тому, хто йде до тебе, але не шукай еквівалентів, не відкривайся нічому, що не є Христом.

***

Навіть благочестя може бути споживацьким, якщо воно не породжує любові.

***

Ми зневолені споживацтвом, тим, що зі всього хочемо отримати власне задоволення.

***

Якщо метою молитви є досягнення особливих, жалісливих емоцій, то це - споживацтво. Ми з засобу спілкування з Богом робимо мету, що передбачає задоволення своїх потреб. Людина має служити молитві, а не молитва – людині.


Далі буде....

Джерело: http://umx.org.ua/

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, увійдіть на сайт під власним логіном для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь ласка, увійдіть під власним логіном або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
- Управа 2011-2012
- Управа 2010-2011
- «УМХ»івці батьки та діти зустрілися на родинній вечірці від «УМХ»
- Політична комунікація як елемент демократії
- День пам’яті та примирення – найкращий спосіб вшанування жертв
Календар УМХ
Facebook
Опитування
Чи виконує організація УМХ свої цілі

Так. Повністю!!
Так. Повністю!!
20% [1 Голос]

Так. Але можна багато що покращити.
Так. Але можна багато що покращити.
20% [1 Голос]

Не дуже. Але є надія на краще.
Не дуже. Але є надія на краще.
60% [3 Голосів]

На жаль, ні ...
На жаль, ні ...
0% [0 Голосів]

Голосів: 5
Для участі в опитуваннях Ви повинні увійти або зареєструватися
Розпочато: 08/04/2009 16:28
Завершено: 29/11/2010 21:21
INSERT command denied to user '244432_phpfusion'@'185.176.43.51' for table 'fusion_online'
Зараз на сайті
- Гостей: 0

- Користувачів: 0

- Всього користувачів: 36,920
- Новий користувач: excomudhhoki
Завантажено за 0.14 сек. 738,659 унікальних відвідувачів