Сповідь

jesus christ_copy

      Тема сповіді в особливий спосіб бентежить людські душі та уми в період Великого посту – час нашого співстраждання з Христом, час духовного переродження, очищення і віднови. Чим є сповідь і які основи, принципи гідної сповіді? Про це корисно буде рефлексувати не лише людям, які сповідаються нечасто і, можливо, не завжди сповна розуміють суть цієї тайни, але й тим християнам, які намагаються за кожної нагоди приступати до св. сповіді, ризикують спокуситися перестати бачити у сповіді Таїнство, перетворити акт покаяння у набір рутинних і необдуманих дій.

Отже, справді християнський погляд на цю тему та етапність шляху доброго покаяння, висвітлює о. Олександр Чумаков. Стисло подаємо його науку:

– Я би насправді починав від початку, тобто взагалі від того, щоби ще раз зрозуміти, про що ми говоримо, коли кажемо про Таїнства церкви. Коли ми говоримо про віру, ми перше, що повинні знати, віра – це дар Божий. Віра – це “благодать”. Що таке благодать? Благодать – це самоуділення Бога комусь. Бог себе дарує, Бог себе жертвує, бо Він є любов. Що таке любов? Любов – це самопожертва. Це повнота спілкування, повнота самовіддачі: “Я не очікую, коли мені щось дадуть, не споживаю – я віддаюся”. Любов є повнотою жертвування себе.

В першогріху людина, яка мала безмежні сили Творця, піддалася, фактично, неіснуючому маніпулятору - сатані. Сатана – безтілесне Ніщо. Чому? Тому що будь-яка річ, будь-яка істота отримує своє існування від Бога і підтримує своє існування зв’язком з Богом. Сатана був створений наймогутнішим ангелом. Він перервав зв’язок з Богом, зрівнявшись з Ним, і сказав: “Можу без Тебе”. І в ньому перестало існувати життя. Він існує, бо створений Богом незнищенним. І дивіться, яке страшне буття: він існує, але його нема. Що то нам нагадує, людям XX-XXI сторіччя? Анігіляцію, постійне згорання. Анігіляція – вибух, коли воно водночас є, а водночас вже знищено. Ота анігіляція, коли спалюється все, і є прообразом пекельного полум’я, пекельного вогню. Коли людина, яка постає у потойбічні перед обличчям Бога непримиреною з Богом, жити не може, бо вона постала перед обличчям Бога непримиреною, а вмерти їй не дано, бо душа безсмертна. Що таке вічна анігіляція? Вічна агонія, момент, коли життя вже закінчилось, а смерть ніяк не може настати. І ото і є пекло, стан пекла. Ті, хто бачили, як помирають люди в момент переходу, коли помирають тривожно, нещасно, катастрофічно, в момент агонії, коли вони чіпляються за життя, якого вже не позосталося, а смерті ще немає, помножте то на нескінченність - і ви зрозумієте, що таке пекло, що таке анігіляція.

Дивіться, чим християнство відрізняється від інших релігій. Всі вони побудовані на одному: людина починає летіти назустріч Богові. Практики різні, але вони, насправді, одні й ті ж. Християнство принципово інше. Воно каже: “Він тут. Його не треба шукати. Він сам тебе знайшов”. І оцей момент, момент входження Бога у наш світ, і є моментом повернення до початкового “стану раю”. Саме в цей момент хрещення до тебе повернулося, повна єдність первинної любові. З цього моменту твоя душа вже не буде анігільованою, коли зустрінеться з Богом. Вона прийде як рідна.

А тепер зрозумійте, що робить сатана. Він нічого не робить. Сатана не може діяти сам, він може діяти тільки через людину! А для цього йому, перше, як рибку на гачок, треба тільки зосередити вашу увагу на собі та тримати, щоб не зникло все. Саме так у людини зароджується гріх. Далі людина вже йде вслід думці, приходить і бачить, що воно недурственно. І все летить шкереберть. Коли людина отямиться, то побачить, що вона знову втратила Бога. Можна займатися чим завгодно: читати книжки, консультуватися з духовними гуру, влаштовувати собі пісні-танці з харизматичним маханням руками, але думка про те, що то – самонавіювання, не позоставляє.

Зустріч з Богом зовсім інша. І що робити? Треба вертатися до джерела і питатися про Таїнство. Але зустріч з Богом може бути тільки один раз, і якщо його продав, то де мені знайти його? Саме тому в Церкві існує таїнство повернення. Там, де людина, яка хоче відновитися після того, як все перервалося задля її недолугості, має шанс повернутися до тої первинної єдності.

Після хрещення у нас є одне-єдине завдання: стояти в стійці і дивитися, з якої сторони ота “потвора сатанинська” буде до нас наближатися, не дати відкусити від нашої святості ні шматочка. Це називається духовна боротьба. Доки я борюся – святість сяє. Але у певний момент я сказав: ну його, геть! – і мене вже нема. І тоді мені треба пробиватися з мрією, добратися до таїнства, де Він на мене чекає. І якщо перше таїнство – то таїнство, яке вислужило нас виключно любов’ю Божою, то в другому таїнстві, якщо після того, як Він нас повернув, ми знову піддаємося диявольським спокусам, добувати нас буде проти справедливості. Бо справедливість вимагає: він вибрав, вона вибрала, – нехай так і буде. Але ж людина розкаюється! Але ж вона вибрала, вона повинна бути відповідальна. Хай має те, що має. А можна обміняти? Можна, тільки еквівалентно. Що може бути еквівалентом образу і подобі Божій? От нехай щось таке, подібне до чоловіка і водночас рівне тобі самому. В обмін на нього. Тоді й буде справедливість. І оце таїнство, коли ти повертаєшся через кров, через несамовитий крик Ісуса, який в судомі рве свої м’язи на Голгофі на хресті, коли Він страждає, і в той момент відсторонює навіть свою Божественну силу. Отут звершується друге таїнство – таїнство повернення святості хрещення.

Уявіть собі, скільки людей приходить до священика, а надто зараз, у цей час. Священик сидить і виконує через своє серце ту саму місію, його рве назустріч. А люди приходять: “Ну, отче, взагалі, я гріха не маю. Ну… ні з ким не сварюся…”

- “Чому ти прийшов?”

- “Ну… теща там каже, що треба сходити посповідатися”.

 А ти в цей момент на Голгофі… Ото перший крок сповіді: коли ти розумієш, що ти зрадив. Сповідь – одне з найскладніших християнських таїнств. Для того, щоб склався шлях на Голгофу, треба пройти Хресною дорогою. І перше, треба, щоб відбулося судове засідання, щоб людина стала перед Страшним Судом до того, як той Страшний Суд розпочався. І стати на тому суді – увага! – собі найжорстокішим прокурором і слідчим. Бо принцип дуже простий: якщо ти сам собі слідчий і прокурор, Бог буде твоїм захисником-адвокатом, і він переможе, захистить тебе, бо Він – Бог.

Якщо ти, не дай, Господи, на Страшному Суді тут на землі, впадаючи у свою совість, хоч би у чомусь собі адвокат, захисник – Бог змушений стати проти тебе прокурором. Ти його змушуєш до цього своєю позицією, ти забираєш у Бога захисні функції, і він змушений стати твоїм прокурором. І коли ти захищаєшся і кажеш: “Господи! Ну там у мене були такі обставини, що…”,-  Господь з іншого боку каже: “Які обставини?.. Зараз я відтворю перед всією Вселенною твої думки, наміри, як довго ти готувався… а потім сталося! Не обставини, а довгий шлях до гріха, який ти сам собі приготував. Ти довго працював, щоб гріх стався. Ти довго себе розкручував. Не обставини, а твоя вол”.

Та якщо ти сказав це: “Господи, це мій вибір. Я зробив і зробив це так, так і так!” – Господь скаже: “Стоп! За це пролита Моя кров. Я захищаю. Я всемогутній. Я кажу: не було!” Погляньте, різниця позицій.

   Перше, що повинно відбутися на хресному шляху сповіді, суд. Ото перша позиція: я проти себе. З цього починається дорога сповіді – з іспиту сумління. Після того нам стає абсолютно ясно, що ми наробили. І перед обличчям Бога є другий момент – наш вирок, тобто констатація: оце є гріх.

Пам’ятаєте, що відбувається у Таїнстві Хрещення? Священик питає людину: “Чи відрікаєшся ти від Сатани?” – “Відрікаюсь”. “Чи відрікаєшся від усіх діл його, від усієї тої пихи його, від усього, що з ним пов’язане?” – “Відрікаюсь”. “Чи відрікаєшся ти…?” – “Відрікаюсь”. “Чи відрікся ти від Сатани?” – “Відрікся”, – каже людина. А ось тут священик нічого вже не запитує. Після того, як судове засідання – іспит совісті – відбулося, ти дивишся на всі пункти, перелічені у твоєму вироці, і повертаєшся до святого питання свого хрещення: це твоє чи ти від того відрікаєшся? Чи ти вирішив, що ти – крапка? Не повернешся до того? І отут постає дивовижна річ!

Саме на другому щаблі, на другій сходинці таїнства Голгофської дороги ми віднаходимо, що любимо гріх. Що не хочемо з ним розлучитися. Що ми до нього прив’язані. Що Сатана нас тримає в залежності. І не смійте ніколи звинувачувати наркоманів чи інших залежних. Вони залежні явно. А ви, кожний з нас, потаємно залежні, кожен має свою прив’язаність до гріха. І там, де священик запитає тебе: «Чи ти відрікся?», – в цей момент ти, як ніколи, розумієш: вибір, перед яким ти стоїш під час Таїнства Сповіді, є радикальним, і залежить тільки від тебе, і тільки ти відповідаєш за цей вибір. Все залежить зараз від того: чи ти відрікся.

Третє. Ти взяв на себе відповідальність. Ти сказав: «Господи! Я зробив гріх – і це не моє». А отут починається розкаяння. Господь каже: “Добре, не твоє. Але чого ти хочеш? Наслідки того вчинку залишилися. Нехай воно мізерне. Але поглянь через десять років. Ти розбив союзи людей. Ти розлучив тих, що повинні були зустрітися. Людина, яка повинна була вибрати той шлях, пішла іншим шляхом. А тепер ще через десять років… Постають катастрофи задля одного твого неправильного вибору. А тепер уяви це ж через сто років. Мільйони ненароджених людей, яких Господь планував. Мільйони ситуацій, які повинні були відродити людськість, мільйони не спасенних, а загублених душ – результат одного гріха”.

Коли людина то усвідомлює, якщо вона дійсно прийняла відповідальність, вона дивиться на перспективу і розуміє: «Він, Господь - Спаситель, а я – губитель. Через мене Сатана увійшов у світ. Каюсь, Господи. Відповідатиму за це. Прости». Отут вперше з’являються слова «прости мені». І з тим пов’язано тільки одне: чи ти готовий робити все, що у твоїх силах, щоб спокутувати провину? «Так, Господи, все готовий». Все? «Ну… я ж не буду віддавати свою «Ауді», хоч я знаю, за які гроші воно куплене. То буде дивно для моєї жінки. Ну, і я не переселюся у двокімнатну квартиру з мого двоповерхового особняка, бо у мене ж діти, вони не зрозуміють, Господи». На третьому заході ми знову приходимо до того ж: так, ми готові відповідати, але поторгуємось з Господом щодо нашої відповідальності. Тоді ми говоримо одну просту річ: «Господи, – так, по-жидівському трохи, – ну, якщо в отій перспективі постає такий глобальний гріх, і якщо віддавати, так я ж голий-босий піду. Господи, ну ти ж не такий жорстокий». Так, Господь прийме це і скаже: «Іди до священика і слухай його. Я говоритиму через нього». І отут постає четверте, якесь незрозуміле: а чому я не можу висповідатися перед будь-ким? «Господи, може, я піду до психотерапевта. Він грамотний, я йому все розкажу».

Є велика різниця: психотерапія і покута. Психотерапія – ти розповідаєш про свої проблеми, ви сидите, розмовляєте, як навести лад у своєму житті. Суть психотерапії – перенести свої негаразди на когось іншого і не цікавитись, бути щасливим незалежно від того, які негаразди тебе супроводжуватимуть. Тебе повинно цікавити власне задоволення, твоя компенсація, твоє здорове функціонування. А всі інші… хай вони теж прийдуть і заплатять гроші, вони теж будуть функціонувати.

Спокутування – принципово інше. І отут, коли ти готовий віддати все, тільки щоб отримати прощення, Господь каже: «Я буду говорити з тобою голосом священика. Йди до священика і скажи йому все. Далі слухай і виконуй те, що я скажу тобі через нього. Бо у цей момент Я говоритиму з тобою, і все, що ти отримаєш, – оце і буде та компенсація, яка потрібна».

І отут ти виходиш на останню голгофську сходинку. Коли священик говорить, і треба не забути, він сказав, і треба виконати. Ніхто не знімає з тебе відповідальності. Ти повинен, отримавши від священика розгрішення, вийти на останній етап. Піднятися, перехреститися і прожити першу секунду нового життя. Бо після того, як таїнство здійснилося, твоє життя нове, і ти повинен прожити його по-новому, так, як обіцяв, і так, як отримав у сповіді. Це означає, що до сповіді ви ще будете вертатись. І вертатись нескінченно. Як казав мій духовний отець, дійсно свята людина, отець Тадеуш Хопе, падати – людська справа: падати і підніматись. Валятися у бруді є свинською справою. Не підніматися з бруду і отримувати від цього задоволення, вважати це своїм природним станом, – це сатанинське діло.

І отут постає наново наша християнська місія. Якщо, відходячи від сповіді, ми не змінили свого бачення того середовища, в якому ми живемо, щось сумнівне сталося у нашій сповіді. На якомусь етапі був якийсь збій. Бо якщо я оновився, якщо таїнство здійснилося – я більше не буду терпіти того бруду.

 

Катя Судин, кандидат в члени ЛМГО "Українська молодь - Христові"

Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Будь ласка, увійдіть на сайт під власним логіном для додавання коментарів
Рейтинги
Рейтинг доступний лише для користувачів.

Будь ласка, увійдіть під власним логіном або зареєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
Авторизація
Логін

Пароль



Ще не зареєстровані?

 РЕЄСТРАЦІЯ 


Забули пароль?

 ВІДНОВИТИ 
Останні статті
- Управа 2011-2012
- Управа 2010-2011
- «УМХ»івці батьки та діти зустрілися на родинній вечірці від «УМХ»
- Політична комунікація як елемент демократії
- День пам’яті та примирення – найкращий спосіб вшанування жертв
Календар УМХ
Facebook
Опитування
Чи виконує організація УМХ свої цілі

Так. Повністю!!
Так. Повністю!!
20% [1 Голос]

Так. Але можна багато що покращити.
Так. Але можна багато що покращити.
20% [1 Голос]

Не дуже. Але є надія на краще.
Не дуже. Але є надія на краще.
60% [3 Голосів]

На жаль, ні ...
На жаль, ні ...
0% [0 Голосів]

Голосів: 5
Для участі в опитуваннях Ви повинні увійти або зареєструватися
Розпочато: 08/04/2009 16:28
Завершено: 29/11/2010 21:21
INSERT command denied to user '244432_phpfusion'@'185.176.43.51' for table 'fusion_online'
Зараз на сайті
- Гостей: 0

- Користувачів: 0

- Всього користувачів: 36,920
- Новий користувач: excomudhhoki
Завантажено за 0.13 сек. 623,949 унікальних відвідувачів